Колись давно проживав в Україні, в місті Галичі, король Данило. У нього був гарний замок, оточений високими мурами. На подвір'ї майорів високо синьо-жовтий український прапор. Король дуже боявся, щоб хтось у нього цього прапора не забрав, бо в старих книгах було написано, що як цей прапор пропа­де, то король втратить королівство.

А був у Галичі малий бідний хлопчина, Василько. Він чув од людей, що на подвір'ї в короля є щось таке, що дуже стережуть воїни. Василько часто обхо­див королівські мури навкруги та шукав способу, як би через них досередини глянути.

Одного вечора було дуже темно. Тоді Василько взяв свій маленький сверд­лик, пішов під мури замку та став у мурі вертіти дірку.

Аж тут нараз відчинилася брама і вийшли з неї воїни. Один з них, старший, глянув убік і побачив Василька.

— Ловіть його! — закричав до вояків. — Чого він тут шукає?

Василько почав тікати. Але величезний собака догнав його і звалив на землю.

Замкова сторожа схопила Василька і завела на королівське подвір'я.

У цім же часі король Данило сидів біля вікна у своїй кімнаті. Він зачув га­мір і послав слугу поспитати, що там сталося. Слуга повернувся і розказав про Василька.

— Приведи цього хлопця до мене, — сказав король.

Прийшов Василько, глянув, а йому в очах аж засяяло. В королівській кім­наті було ясно та біло. Перед ним стояв король Данило, вдягнений в білу, ви­шивану долом і по рукавах, кирею.

— То ти хотів мені мур завалити? — поспитав жартом. Василько дивився королеві сміливо в вічі.

— Я хотів поглянути досередини й довбав дірку в мурі, — сказав.

— Коли ти так дуже хотів дістатись досередини, то я візьму тебе в терем. Будеш вчитися з другими дітьми в мене в школі та станеш колись військовим старшиною, — сказав король.

— Я хотів лиш знати, що тут є на подвір'ї!

— Знатимеш! Це є український прапор. Я стережу його дуже, бо якби хто забрав у мене цей прапор, то й королівство моє забере.

Василько радо залишився в доброго українського короля Данила. Ходив до школи та проходив кожної днини попри синьо-жовтий прапор. І обіцяв собі, що доки жити буде, доти боронитиме український прапор. (Ірина Мацко, "Український прапор", переказ)

Про це на нашій сторінці в мережі Facebook